Судовий наказ про батьківство, наказ про усиновлення чи виправлене свідоцтво про народження: що каже закон про реєстрацію двох батьків і як оскаржити відмову.
Якщо ви одностатева пара і ваша дитина зареєстрована лише на ім'я одного з батьків, або ви отримали свідоцтво про народження, у якому вказана лише одна мати, — ви далеко не самотні. Ця ситуація знайома родинам, де дитина була зачата за допомогою анонімного донорства сперми, чоловічим парам, чия дитина народилася в результаті сурогатного материнства за кордоном, і родинам, у яких батьківський статус другого з батьків було оформлено лише після народження дитини — наказом про усиновлення або судовим наказом про батьківство.
Різниця, з якою стикається більшість родин, така: реєстр населення і свідоцтво про народження — це не одне й те саме. Ви обоє можете бути зареєстровані як батьки в реєстрі населення та в додатку до посвідчення особи, і все ж отримати свідоцтво про народження, де вказано лише одного з батьків. Нижче ми пояснимо, що передбачають закон і процедури, що постановила остання судова практика, і яким є практичний шлях, якщо влада відмовляє.
У центрі цього питання перебувають дві статті Закону про реєстрацію населення, 5725-1965. Стаття 20 передбачає, що після усиновлення дитини усиновлювачі реєструються як її батьки «в реєстрі та в будь-якому свідоцтві за цим законом» — формулювання достатньо широке, щоб поширюватися і на свідоцтво про народження. Стаття 30(a) — це стаття, на підставі якої видається саме свідоцтво. Поряд з ними діє стаття 19B, згідно з якою реєстраційна ознака жителя, який реєструється вперше, вноситься на підставі публічного документа, поданого реєстратору.
Процедура 2.15.0001 (Процедура видачі свідоцтва про народження), редакція від 14 січня 2019 року, регулює видачу. Пункт 4.11 приписує реєстратору переконатися, що дані у свідоцтві відповідають даним «такими, якими вони були на момент народження», і забороняє включати до нього подальші зміни в реєстрації дитини чи її батьків. Зверніть увагу, що цю процедуру не оновлювали з 2019 року — тобто вона передує судовим рішенням, про які йдеться нижче.
Виправлення реєстраційної ознаки здійснюється згідно з Процедурою 2.4.0001 (Процедура внесення змін, виправлень, доповнень і вилучень до реєстраційних даних у реєстрі населення), редакція від 20 липня 2020 року, яка вимагає подання публічного документа від державного органу — наприклад, судового рішення — та особистої явки до відділення, і встановлює, що послуга не обкладається митом. Якщо документ був виданий за кордоном, Процедура 1.3.0001 вимагає оригінал документа, засвідчений апостилем (або ланцюгом підписів у державах, які не є учасницями Гаазької конвенції) і перекладений нотаріально засвідченим перекладом.
Реєстр населення є передусім статистичною базою даних, заснованою на заявах і документах, які подають мешканці. Від часу прецеденту у справі Функ-Шлезінгер (БАГАЦ 143/62 Функ-Шлезінгер проти міністра внутрішніх справ) встановлено, що реєстратору не надано судових повноважень і він зобов'язаний здійснити запитану реєстрацію — за винятком випадків «очевидної на перший погляд» недостовірності, яка не викликає розумного сумніву. Це правило поширюється і на ознаку батьківства, коли йдеться про ознаку реєстраційного характеру.
Свідоцтво про народження, навпаки, розглядається владою як особливий документ, «застиглий у часі». У справі БАГАЦ 7978/16 Сірай проти міністра внутрішніх справ (2024) Верховний суд прийняв аргумент, що свідоцтво покликане відображати стан справ на день народження, але відхилив аргумент, що воно відображає виключно біологічне батьківство. Ця відмінність — ключ до всього обговорення.
Судова практика визнає чотири підстави для встановлення батьківства: генетичний зв'язок, фізіологічний зв'язок (особа, яка виносила вагітність), усиновлення та батьківство через «зв'язок зі зв'язком» — батьківство подружжя чи партнера біологічного батька/матері. Останні дві підстави дозволяють визнати батьківство навіть за відсутності біологічного зв'язку з дитиною.
Судовий наказ про батьківство видається судом у сімейних справах на підставі статті 1(4) Закону про суд у сімейних справах, 5755-1995. Він встановлює — а не лише констатує — батьківство партнера біологічного батька/матері, якщо дитина народилася в результаті спільного планування та наміру. Наказ про усиновлення видається згідно із Законом про усиновлення дітей, 5741-1981, після того як суд переконається, що наказ відповідає найкращим інтересам усиновленого, і згідно зі статтею 16 з його винесенням виникають усі права та обов'язки, які існують між батьками та дітьми. Цей шлях не було скасовано, і він єдиний у випадках, коли пара спочатку не планувала батьківство спільно.
Наказ про усиновлення, як правило, набирає чинності з моменту його винесення, але стаття 17 Закону про усиновлення дозволяє встановити більш ранню дату набрання чинності — повноваження, яке використовується обмежено. У судових же наказах про батьківство, навпаки, зворотна дія з дати народження трапляється часто, і ця відмінність має вирішальне значення.
У справі БАГАЦ 7978/16 Сірай проти міністра внутрішніх справ (21.03.2024) дев'ять жіночих пар та їхні діти вимагали видачі виправлених свідоцтв про народження з іменами обох матерів. У всіх випадках одна з партнерок завагітніла за допомогою анонімного донорства сперми, а батьківський статус її партнерки було оформлено лише після народження дитини.
У пункті 53 рішення встановлено три правила. По-перше, якщо судовий наказ про батьківство має зворотну дію з дати народження, необхідно видати нові свідоцтва про народження. По-друге, навіть якщо батьківство ґрунтується на наказі про усиновлення, необхідно видати виправлене свідоцтво про народження — з огляду на широке формулювання статті 20 і з огляду на те, що йдеться про вузьку групу випадків, яка стосується здебільшого батьківства, встановленого до 2014 року. По-третє, якщо наказ набирає чинності лише з дати його винесення, підстав для видачі нового свідоцтва не знайдено.
У пункті 49 суд залишив відкритим питання про виняткові випадки — наприклад, «відкрите» усиновлення родичем після смерті батька чи матері, — коли, можливо, не варто змінювати свідоцтво про народження, попри винесення наказу про усиновлення. Практичний висновок: дата набрання чинності, встановлена в наказі суду у сімейних справах, часто визначатиме, чи отримаєте ви виправлене свідоцтво про народження. Як правило, доцільно вже під час сімейного провадження просити встановити дію з дати народження.
Якщо дитина народилася за межами Ізраїлю — в результаті сурогатного материнства чи іншим шляхом, — ізраїльського свідоцтва про народження не існує: Процедура 2.15.0001 видає свідоцтво про народження лише тому, хто народився в Ізраїлі та зареєстрований у реєстрі. Відповідним документом у такому разі є іноземне свідоцтво про народження, і питання полягає в тому, чи зобов'язаний реєстратор зареєструвати за ним обох батьків.
У справі Адм. апеляція (Верховний суд) 944/24 (29.10.2025) Верховний суд відхилив апеляцію міністра внутрішніх справ та Управління народонаселення й імміграції у справі неповнолітньої, народженої у США, у свідоцтві про народження якої обидві партнерки були вказані як її матері. Встановлено, що після подання чинного іноземного публічного документа реєстратор, як правило, зобов'язаний зареєструвати додаткового батька/матір відповідно до його змісту. Суд послався на справу БАГАЦ 566/11 Маммет-Магед проти Міністерства внутрішніх справ, яка стосувалася реєстрації батьківства чоловічих пар, що вдалися до сурогатного материнства за кордоном, і провів розмежування між реєстрацією біологічного батька/матері — пов'язаною з питанням статусу та громадянства — і реєстрацією додаткового батька/матері, яка ґрунтується на передбаченій Законом про реєстр вимозі публічного документа. Апеляцію відхилено, а державу зобов'язали сплатити 10 000 шекелів судових витрат.
Перший крок — звернення до відділення Управління народонаселення й імміграції із заявою про виправлення реєстраційної ознаки або видачу свідоцтва про народження, разом із публічним документом — судовим наказом про батьківство, наказом про усиновлення або засвідченим і перекладеним іноземним свідоцтвом. Згідно з пунктом 4.2 Процедури 2.4.0001, реєстратор зобов'язаний зафіксувати своє рішення, а в разі відмови — обґрунтувати її та надіслати заявнику вмотивовану відповідь.
Процедура також передбачає внутрішній порядок оскарження: якщо мешканець оскаржує рішення, його заяву передають керівнику відділення, а якщо оскаржується і це рішення — його передають до відповідного відділу Управління реєстрації та біометрії в центральному апараті. Не пропускайте цей етап: він породжує вмотивоване письмове адміністративне рішення, яке слугує підставою для судового провадження.
Судове провадження у таких справах — це не ерар (апеляція) до Апеляційного трибуналу з питань імміграції, а адміністративний позов до окружного суду, який засідає як окружний суд з адміністративних справ. Строк подання встановлено правилами судочинства, і він короткий, тому зволікати не можна. У позовах, які було задоволено, позивачам також присуджували судові витрати — 15 000 і 10 000 шекелів у двох справах, розглянутих нижче.
У справі Адм. позов (Тель-Авів) 16736-04-26 (30.08.2026) розглядалася родина, в якій кожна з двох доньок мала іншу біологічну матір: молодшій доньці на підставі судового наказу про батьківство було видано свідоцтво про народження із зазначенням обох матерів, тоді як старша донька — народжена до того, як партнерки познайомилися, — була усиновлена партнеркою її матері, і Управління відмовилося виправити її свідоцтво, посилаючись на прецедент у справі Сірай. Суд постановив, що цей прецедент тут незастосовний, оскільки він стосувався пар, які спільно планували батьківство, і що з нього не можна зробити висновок, ніби в будь-якому іншому випадку батько/мати, який усиновив дитину, не підлягає реєстрації. Позов задоволено: суд зазначив, що вирішальне значення мають найкращі інтереси дитини — включно з її правом на приватність і можливістю набуття іноземного громадянства, — і зобов'язав Управління виправити свідоцтво та сплатити 15 000 шекелів судових витрат.
У справі Адм. апеляція (Верховний суд) 944/24 (29.10.2025) наголошено, що незалежно від того, на якій підставі визнається батьківство, запис у реєстрі виглядатиме однаково, без розрізнення між біологічним і небіологічним батьківством. Висновок: якщо у вас є чинний публічний документ, тягар обґрунтування відмови лежить на Управлінні.
З іншого боку, у справі Адм. позов (Єрусалим) 55336-10-24 (31.03.2025) було відхилено позов партнерок, які вимагали зареєструвати генетичну матір на підставі заяви та документів іноземної клініки. Реєстраторка вказала на невідповідність між датою придбання порції сперми та датою запліднення, а також на додаткові сумніви щодо достовірності, і суд не знайшов підстав для втручання в її розсуд — проте роз'яснив, що позивачки мають право звернутися до суду у сімейних справах протягом 60 днів.
Натомість у справі Адм. позов (Тель-Авів) 65582-01-23 (16.07.2023) суд зобов'язав зареєструвати неповнолітнього, народженого в Канаді за допомогою анонімного донорства сперми, як сина обох позивачок відповідно до іноземного свідоцтва про народження, зокрема тому, що про додаткову вимогу, висунуту Управлінням, їм стало відомо лише напередодні засідання. Висновок: вимога, про яку вам не повідомили вчасно, а тим більше тривала відсутність відповіді, — суттєвий аргумент у суді.
Наш офіс супроводжує родини в оформленні реєстрації батьківства у взаємодії з Управлінням народонаселення й імміграції — від підготовки заяви та документів у відділенні, через вичерпання внутрішнього порядку оскарження, аж до подання адміністративного позову, коли відмова не відповідає закону. Ми заздалегідь оцінюємо, який шлях підходить обставинам — судовий наказ про батьківство, наказ про усиновлення чи спирання на іноземний публічний документ — і яку дату набрання чинності доцільно запросити, оскільки від цієї ознаки часто залежить, чи буде видано виправлене свідоцтво про народження. Ми також ретельно стежимо за короткими строками, встановленими для адміністративних позовів.
Тому що це два різні документи. Реєстр населення — це база даних, яка оновлюється протягом усього життя людини, тоді як Процедура 2.15.0001 (пункт 4.11) приписує реєстратору видавати свідоцтво про народження, яке відображає дані такими, якими вони були на момент народження, без подальших змін. У справі БАГАЦ 7978/16 Сірай встановлено, що хоча свідоцтво про народження відображає стан справ на день народження, його не слід зводити виключно до біологічного батьківства, і у відповідних випадках необхідно видати виправлене свідоцтво.
Прецедент у справі Сірай (пункт 53) встановив, що судовий наказ про батьківство зі зворотною дією з дати народження виправдовує видачу нового свідоцтва про народження, як і наказ про усиновлення — з огляду на широке формулювання статті 20 Закону про реєстрацію населення. Водночас судовий наказ про батьківство, який набирає чинності лише з дати його винесення, згідно з цим прецедентом не створює підстав для видачі нового свідоцтва. Тому дата набрання чинності, яку ви запитуєте в суді у сімейних справах, має вирішальне значення.
Слід розрізняти два рівні. Реєстрація біологічного батька/матері пов'язана з питаннями статусу та громадянства і власними доказовими вимогами. Реєстрація ж додаткового батька/матері в реєстрі ґрунтується на поданні публічного документа, і у справі Адм. апеляція (Верховний суд) 944/24 (29.10.2025) встановлено, що після подання чинного іноземного документа реєстратор, як правило, зобов'язаний зареєструвати батька/матір відповідно до нього. Іноземний документ має бути оригіналом, засвідченим апостилем і перекладеним нотаріально засвідченим перекладом згідно з Процедурою 1.3.0001.
Рішення Управління народонаселення й імміграції з питань реєстру оскаржуються шляхом подання адміністративного позову до окружного суду, який засідає як окружний суд з адміністративних справ, а не шляхом ерару (апеляції) до Апеляційного трибуналу з питань імміграції. Перед цим доцільно вичерпати внутрішній порядок оскарження, передбачений пунктом 4.2 Процедури 2.4.0001, — керівник відділення, а потім відділ Управління реєстрації та біометрії. Строк подання позову встановлено правилами судочинства, і він короткий, тому радимо звернутися за консультацією одразу після отримання рішення.
Процедура 2.4.0001 вимагає публічний документ від державного органу — наприклад, судовий наказ про батьківство, наказ про усиновлення чи судове рішення — та особистої явки до відділення, при цьому послуга не обкладається митом. На практиці найпоширеніша причина відмови — проблемна доказова база: у справі Адм. позов (Єрусалим) 55336-10-24 позов було відхилено після того, як виявили невідповідності між датами придбання та запліднення сперми, а документи подали без перекладу. Стежте за тим, щоб документи були оригінальними, засвідченими, перекладеними та несуперечливими.